Життя пливе, мов бистрая ріка.
Без жАлю нас на берег викидає.
Хотілось друзів -- тільки їх нема,
а ворогів -- самі собі шукаєм...
Стосунків прагнем справжніх і сім'ю,
(Все похапцем, усе нашвидкуруч!)
Кохання спраглі, мимохіть "люблю".
Ізнов не тим. Не тим, хто буде поруч.
Стомившись і зневірившись у всім,
з надією звертаємось до Бога.
Бо він лише почує... Але річ не в тім.
Ніколи щастя не руйнуй чужого!
Шукай своє, твори його, ліпи
допоки сил боротись вистачає.
А як нестане -- все одно люби!
Закоханих колись і доля помічає…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2023
автор: Маргіз