Бабусю, Ви весь час носили хустку.
Пухову, ситцеву, легенький шовк.
Та хльоскають роки, немов галузки –
Вже 32-й рік без Вас пішов.
«У холод захистить хустинка, спеку.
Віночком ляже навколо чола,» –
Як відголосся – спогади далекі,
Я в оповідках давнини росла.
«У квіти брали, з люрексу, тернову,
Мережану, сріблясту чи горох ,» –
Історії минулого в розмовах,
Які оздоби мав сільський народ.
Хустинки приміряли у дзерка́лах,
Тягли зі скрині в довгі вечори.
Підв'язувались, спереду в’язали,–
Ошатну моду вміли сотворить.
… Калина у снігу палає густо,
Перейдених не хоче знати літ.
Неначе біла із червоним хустка
Благословляє на добро свій рід.
/Картина художниці Марини Соченко, Україна./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2023
автор: Білоозерянська Чайка