*****
Хай, може, іноді здається,
Що доленька твоя сміється
Глузливо над тобою.
Ти ж не здавайсь без бою.
Їй в жоднім разі не корися,
А з нею впевнено борися,
Доклавши всіх зусиль, що маєш.
І певним будь, що подолаєш
Її ти, може, й не відразу,
Однак, якщо ти все ж ні разу
Не спробуєш їй відсіч дати
Для того, щоб її здолати,
А будеш помочі лиш ждати,
То будеш цілий вік страждати
З недолею лихою тою,
Яка повисла над тобою,
Неначе дощовая хмара.
Ти ж думаєш: «Ну що ж за кара!
Яка в тім є моя провина,
Що темная прийшла година
До мене, в чім я провинився,
Що з нею сам на сам лишився?»
Можливо, в тім вини немає
Твоєї, та вона не має
Ніякого до того діла.
Вона завсіди володіла
Байдужістю до всіх і всього,
Адже нічого, крім лихого,
У ній нема й повік не буде,
Та перемогу той здобуде
Над нею, хто їй не здається,
А бореться, допоки б’ється
У грудях серце, доки диха.
Здола той будь-якії лиха,
Які прийде́ться зустрічати
В своїм житті, щоб більш не мати
Ніколи їх на світі цьому,
Аби насправді лиху всьому
Настав кінець безповоротний,
Щоб не знайшло той шлях зворотний,
Яким вернутися могло би
Воно до тебе знову, щоби
Тебе лиш мучити-терзати
І ненаситно випивати
Енергію всю незвичайну,
А життьовую, життєдайну,
Яка тебе переповняє
І наче двері відчиняє
Тобі привітно в світ, в якому
Немає місця всьому злому,
А де добро й любов панують,
Де їх найбільше всі шанують,
Обмінюючись завжди ними,
Неначе справжні побратими,
Які постійно, не порою
Один за одного горою
Стоять, що б там в житті не сталось,
Хай як би те життя не склалось,
Щоб мали з вечора й до рання,
Із рання і аж до смеркання
Всі світлі думи й почування,
Поки́ не прийде мить остання.
Євген Ковальчук, 09. 10. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2023
автор: Євген Ковальчук