Він наш.
І кожен це відчув,
Хоч як далеко б він не був.
Тримаймо стрій, рівняймо крок!
Веде Ваньок, це наш Ваньок!
Ми - військо шейхів- коршунів.
Ваньок сказав - народ зробив!
Хоч знов та " мить" й "шахед" летить -
Закрито збір! Ми будем жить!
Всі в укриття чи стін між двох!
Знімає лОх - карає Бог!
Палає "мить", "шахед" горить:
Є "Упаді", народ не спить.
Спекотно, жарко! То не дим...
Чудово так разом сидим.
До ранку, до кінця тривог...
Русня - з лицем? Отримуй борг!
Усі живі? Та то не ми...
Отак щоразу між людьми....
Крізь люту ніч жахів, тривог
Веде Ваньок до Перемог.
А наш палкий вогонь не згас:
Ваньок у кожному із нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2023
автор: Тетяна Бонд