Моє засніжене село:
Морозяне, натхненне, зимне.
Під стріхою, в кукурудзинні,
Намерзла крига, ніби скло.
Рядок білизни закоцюб,
Укляк у неймовірну студінь.
Дзьобають кури щось на блюді
На зчищеному острівцю.
А вітер свище: ух та ух,
Сніг намітає без утоми
Хай буде завжди мирно вдома,
Дровітні й сіна свіжий дух.
Щоб тішили о цій порі
Рясні грудневі заметілі
Й сніжинки гожі лопотіли
Про мир. Удома. В Новий рік.
/Надихнув чудовий живопис Дмитра Артима, Україна./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2023
автор: Білоозерянська Чайка