Зійти з розуму, єдине вирішення не відчувати болю.
Ти спопелила мою планету.
І я без краплі води стою,
Надіюся на дощ,
Щоб він дав мені нове життя.
З тобою любов стала неможлива.
Я вчусь любити не дивлячись ні на що,
Наперекір всьому,
Але ти завжди, не задоволена,
Можливо, це моя вина. Пробач.
Можливо, я плутаю сірий попіл з білим снігом
І насправді все не так погано.
І холодний жар на моїй планеті, не є такий неможливий.
Що ж...
Я не знаю....
Це важко не знати.
Це важко не знати як догодити тобі.
Можливо ми втомилися один від одного і потребуємо тиші,
Але я вірю що коли проявляти турботу можна добитися багато чого.
Прошу не будь тою стороною котра бачить лише погане...
Але я знову не знаю що робити із купою попилу, там на мої планеті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2023
автор: Marila