Як хочеться злетіть над метушнею світу,
Рукою помахать світам, де ніц війни,
Де ліра над усе – нема гармат, вбивати
І музика звучить від зим і до весни.
Ну що ж ми з вами йдем все далі від природи,
Прогрес технічний вбивствами начинений;
Все менш птахів, звірів – ми винні що відходять…
Дітей без перспектив? Світ страшно змінений!
Отямимось, ступінь останнього вагона
За ріг ще не пішла, устигнемо здогнать –
І Божу пісню знов вернуть в земнеє лоно,
Всю зброю в брухт, любов'ю шар наш оспівать!
В'ячеслав Шикалович
10.12.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2023
автор: Променистий менестрель