Мандрівник

Похмурий  мандрівник  блукає  по  похмурому  світу,
Зайшов  невідомо  куди,
Шукаючи  легкі  шляхи  дороги,
І  стежка  вуальки,  як  темрява  похмура,
В  ній  неможливо  заблукати,
Все  одно  куди  йти,  бачачи  все  в  темряві.
Я  прошу  тільки  одне,
Печаль  живи  в  мені,
Цей  шлях  веде  сам  мене,
Призвівши  до  кінцевої  мети…
Та  тягне  мене  весь  час  на  дно,
І  все  більше  затягує  туди…
То  світлий  мандрівник  по  стежці  вуальки  порятунку  йде,
Крокуючи  нагору,  на  вершині  зустріне  Бог…
Та  часом  пригнічений,  і  туга  в  грудях,
І  все  бачиш  святу  вічність  попереду,
Тому  полум’яна  віра  сили  дає,
Любов  жива  в  гору  тебе  веде.
І  все  бачиш  світлу  годину  у  пітьмі
З  неба  лунає  Божий  голос:
«Бог  прийде,  прийміть  серцем  вість  любові,
і  він  святу  милість  грішникам  явив!»
І,  йдеш  до  Перемоги  силою  Христа  
І  до  тебе  все  ближче  вічності  Врата!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2023
автор: NaTa Ly