Безіменна


Припорошило  землю.    
І  тремтить
Маленька  зірка  золотистим  гудзиком,
Нанизую  її  на  срібну  нить,  
Зав'язую  на  шиї  легким  вузликом.
Чия  ти,  доле?  
Змерзла  і  стоїш
Серед  лісів,
накритих  білим
вельоном.  
Поміж  оцих  зимових  заметіль  
Так  хочеться  побути  
б  е  з  і  м  е  н  н  о  ю.

#ож

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2023
автор: Олена Жежук