О, мій друже, за плечима вже осінь,
А зима заглядає у вікна мої.
Душа зорить до хмарин - небо просинь,
Щоб відчути плече, дужі крила твої.
Ти, як голуб злетів рано у небо,
Залишив мене одну в журбі на землі.
Зустрічаю люту зиму без тебе
Поміж сніжних хмар, шукаю сонце в імлі.
Впав білий сніг на волосся, на скроні -
Листопад осені дарує прекрасну мить.
Від подиху тане сніг на долоні,
Осінь дощить, а зима увесь світ засніжить.
Мете сніг, завірюха, хуртовина,
Йде, поспішає зимонька зима до нас.
Від холоду зими тремтить пташина
Спохмурнів ясен день, бо вже зимовий час.
В променях сонця сніг,як алмаз блищить
З небес Сонце світить, та не гріє душу.
Я повертаю наш рай - прекрасну мить
І смакую літо, як солодку грушу.
Заметіль вирує над білим світом
Клен, тополя похилилась під снігами .
А ще вчора весна буяла квітом
Літо вгощало солодкими плодами.
Красень клен полисів чуб та постарів,
Похиливсь, як столітній дід під снігами.
Наче зимовий день посірів, змалів -
Виглядає сонечка під небесами.
На лютім морозі стоїть калина
У снігах, як я про юну весну мріє.
Вітерець гне додолу, хуртовина...
У своїм серці земну красу леліє.
РОЗСИПАЄ КЛЕН ЗОЛОТАВЕ ЛИСТЯ
Розсипає клен листя золотаве
і шепоче осені : **я тебе люблю**.
Звучить музика зір струна октави
І додає жалю старому скрипалю.
О, заграй скрипалю, мій старий друже!...
Пісеньку про любов лебедів кохання.
Нехай душа за минулим не тужить
Дарує людям щастя, як зірка рання.
Ти - не журись ,що вже золота осінь,
Що синє небо покрили сніжні хмари.
Відлетіли журавлі в небо просинь
Ти один у самоті, як птах без пари.
О, візьми скрипку, ти - у свої руки!
Торкнися смичком до тонких дивних октав.
Хай рікою розіллються ніжні звуки
Звучить струна пісні зі сонячних заграв.
Заграй нам скрипалю, запали свято!
хай розтане сніг ... у душі цвіте весна !
До весни далеко , хай спів крилато...
Запалює вогні - музика чарівна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2023
автор: Чайківчанка