Ювіляру Миколі Митрофановичу Борщу, Заслуженому працівникові культури України,



Заслуженому  працівникові  культури  України,  директору  і  хормейстеру  капели  бандуристів  при  Чернігівській  філармонії,  талановитому  викладачеві  музичного  училища  ім.  Л.  Ревуцького.
Дорогий  наш  Миколо  Митрофановичу!  Дорогий  мій  ЗЕМЛЯЧЕ!
Ось  і  прийшов  до  Вас  черговий  ЮВІЛЕЙ!
Позаду  в  Вас  велике  життя,  сповнене  пошуків  і  хвилювань,  повсякденної  праці  над  собою.  За  Вами  –  цілі  покоління  рідних  і  близьких  Вам  людей  і  всієї  країни.  Ви  багато  й  чесно  працював,  і  це  стало  гідним  внеском  у  розвиток  мистецтва  і  становлення  нової  України  і  сьогодні  теж  залишаєтеся  рушійною  силою  для  всіх,  хто  Вас  знає  і  любить.  Таких  багато  нас,  і  всі  ми  раді  розділити  з  Вами  радість  від  чергової  знаменної  дати.  Ваша  світла  душа  розливає  світло  навколо  себе,  тому  й  поважають  і  тягнуться  до  Вас  люди.
Нехай  діамантовий  вік  буде  не  єдиною  цінністю  у  Вашому  житті!  Здоров’я  міцного  Вам,  безмірного  щастя  і  нових  творчих  знахідок,  дорогий  наш  Ювіляре!
З  ювілеєм  Вас!  Цей  вірш  написався  для  Вас  і  про  Вас.

Козацького,  бач,  роду  він  дитя,
Що  не  продасть  сумління  за  червінець,
Ціну  він  знає  волі  і  життя.
Сьогодні  це  –  відомий  УКРАЇНЕЦЬ!
Своєю  таємничістю  єлей
І  спів  церковний  браму  відкривали
Йому  у  світ  мелодій.  ЮВІЛЕЙ
Святкує  він  сьогодні  і…  співає!
75  зозуля  накувала!
З  маленького  під  Ічнею  села
У  світ  великий  мусив  він  летіти.
Шовками  шлях  ніхто  не  вистеляв.
Тепер  в  музичнім  світі  він  –  еліта!
75!  О,  ніби  це  й  не  вік,
Услід  хтось  кине  посмішку  грайливу.
А  він  стрункий,  коханий  чоловік,
Добряк  з  людьми  і  саме  цим  щасливий!
Любов  до  пісні  більш  за  все  беріг,
Яку  вдихнув  із  молоком  від  неньки.
Давно  покинув  батьківський  поріг,
Та  залишивсь  навіки  «соловейком».
Смак  праці  теж  пізнав  з  маленьких  літ,
Тож  гордістю  став  і  села,  і  школи,
Тепер  же  підкорив  пісенний  світ
І  виріс  із  Миколки  у…  Миколу!
75  –  таки  солідний  вік,
Адже  устигли  й  скроні  посивіти.
Всього  було  в  житті:  і  два  –  за  рік,
Але  радів  зимі,  весні  і  літу.
Бажаємо  ж  Вам  із  роси  й  води,
Купатися  в  красі  осінньо-літній,
Ніколи  не  зазнать  війни-біди,
Зустріти  з  нами  ЮВІЛЕЙ  СТОЛІТНІЙ!
5.12.2023.  


©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2023
автор: Ганна Верес