Не перший рік у нас іде війна.
Крові немало нашої пролито.
Дає оцінку кожному вона,
І для людей це своєрідне сито,
Де кожен перед вибором стоїть,
Кому служити й ким він є насправді,
І чим для нього є земля і світ,
І чи готовий боронити правду.
Війна – це біль від ран тяжких, утрат,
Який непросто пронести крізь роки,
Коли на брата йде донецький «брат»,
І наш народ навіки втратив спокій.
Які ж сини у засвіти ідуть,
Лишившися навіки молодими,
Останній залищаючи редут,
Де все сховалося під чорним димом!
А які донечки – красуні із красунь –
У райський сад злітають, у небесний.
Свою чарівність і туди несуть…
Сумнішими без них тектимуть весни…
Та кожна з воєн має свій фінал?
Комусь – поразка, іншим – перемога.
Росії ж край ця покладе війна.
Ми ж оберем без неї вже дорогу!
30.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2023
автор: Ганна Верес