Ухопила десь ворона
На пісочку рака,
Примостилась на колоді,
Й весело патяка:
"Чудні в тебе, раче, вуса,
Наче дві дротини,
Смішні в тебе, раче, очі,
Схожі на пшонини,
І нема в твоїй статурі
Ні складу, ні ладу:
Бо у тебе, небораче,
Очі й вуса ззаду.
Рак послухав ту ворону,
Не сказав нічого,
Ну а сам собі подумав,
Що візьмеш з ворони,
Вона ж вміє лиш патякать,
А більше й нічого!
Ця пригода тільки збоку
Простою здається.
Біда тому, з кого навіть
Ворона сміється.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2023
автор: геометрія