Всі ми колись помремо́, де б і як не жили́,
Що б не надбали, не їли б і що б не пили́.
Голими в світ ми прийшли і такі ж підемо́.
Лишим крісла ті, з якими зрослися немов.
Душі зі світу цього заберемо лише.
В них – тільки справи, чуття і ніяких грошей.
Світлі – освітять народові й родові путь.
Темні – їм клин на шляху до вершини заб’ють.
Поки живі, добре зважуймо кожен свій крок.
Зводити не поспішаймо на правду курок,
І не малюймо з їх крові зорю на чолі.
Праця відрадна, любов – суть життя на землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000718
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2023
автор: Крилата (Любов Пікас)