З черепиці кришталь осипається краплями чистими.
Ними смачно калюжа, розлита під ноги, причмакує.
Ніби цінності краде, і слива, насупленим приставом,
Намагається їх відібрати рукою- гіллякою.
Красувались недовго дахи сніговими наметами.
З черепиці кришталь осипається краплями чистими.
А то падає вниз, як рукою незграбною зметений,
Й розлітаються дзвінко по стежці льодяники крихтами.
Доїдає відлига сніги, не судилося вистоять
Чарам білої казки, в морозі короткім застиглими.
З черепиці кришталь осипається краплями чистими,
І на залишки білої ковдри летить намистинами.
Усі разом бурульки попадають долу до вечора,
І зимовий етюд розмалюється чорними кистями.
Та безжальна відталина ще не торкнулася дечого:
З черепиці кришталь осипається краплями чистими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2023
автор: Горова Л.