Мов пОдружки, ми із долею
Йшли стежкою невідомою,
Кололись об будяки.
Змагалися із туманами,
Не падало щастя манною.
За нами тінню – роки.
Та доля була примхливою,
Отож частувала зливою
Невдач-непорозумінь.
Хтось тихо радів, ховаючись,
А я усе йшла, зітхаючи,
Неначе по стежці з мін.
Ні, я не була вродливою,
З душею жила чутливою.
Тепер ще і ця війна.
Душа не бува зрадливою,
Моя уже стала сивою,
І біль її розпира.
10.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000777
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2023
автор: Ганна Верес