*****
Пливуть роки,
Немов хмарки,
В далеке майбуття.
Пливуть вже вік
І їм повік
Не буде вороття.
Те, що було,
Навік пройшло,
Не вернеться уже,
Хоч кожен з нас
Той світлий час
У згадках береже.
А темний час,
Який погас,
Пішов у небуття,
Бажа забуть
Усяк, щоб збуть
Його на все життя,
Щоб в певну мить
Не повторить
Тих самих помилок.
Хоч, слід сказать,
Їх пам’ятать,
Засвоївши урок
З них, варто все ж.
Я, він, ти теж
Це добре маєм знать
І на путі*
В своїм житті
Повік не забувать.
Нам варто жить
Усім в цю мить,
Допоки ще живем.
Ніхто ж із нас
Не зна той час,
Як до кінця дійде́м.
Хтось через мить,
Хтось буде жить
Ще енну кількість літ,
Поки́ його
Трима всього
Іще цей білий світ,
Поки трима,
Та чи дарма,
Чи в нього він внесе
На світі цім,
Що людям всім
Лиш користь принесе?
Він чи вона –
Ніхто не зна,
А знаєш тільки ти,
Що можеш ти
В цей світ внести.
Однак лише могти
Не досить, ні.
Слід в стороні
Такі думки тримать.
Не тільки мрій,
А також дій,
Тоді і будеш знать
У тую мить
Все, що зробить
Ти зможеш, щоб щомить
На світі цім
Жить в щасті тім,
В якому прагнеш жить.
*Путь - заст. Дорога, шлях
Євген Ковальчук, 12. 10. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2023
автор: Євген Ковальчук