З покаянь



Я  тебе  не  забуду  ніколи  –
О,  моя  благодатная  школа,
Мої  друзі,  розбіглись  по  світу,
Щоб  окремо,  як  свічка  згоріти.
Іскри  лишень  –  онуки  та  діти,
Сім’я  наше  –  від  щастя  кредити.
О,  життя,  що  все  стелиться  в  днині,
В  радість  ждану,  частіше  в  полині…
Вчителі  –  вдарували  нам  серце,
Вже  давно  ви  на  небі  ой,  де  це?
Пошлемо  хоч  туди  їм  спасибі,
Бо  частіше  були  з  ними  хибні.  
Чом  людська  мудрість  пізно  приходиш,
Ось  коли  й  каяття  наше  родиш…
Що  раніше,  як  вітер  злітало,
Мої  любі  –  тепер  не  проспали  б…
Доброту  і  любов  встигнуть  стрінуть
І  її,  Божу  Віру,  най  вірну…

В’ячеслав  Шикалович
14.12.2023р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000818
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2023
автор: Променистий менестрель