Дощ крижаний посередині грудня
нещадно періщить з вітром в лице.
У негативі розмазує будні
по сніговій каші з крутим яйцем.
Мороз уночі підморозить хоч трішки
те, що не встигло стекти по струмках.
Вранці дзвенітимуть дзвінко горішки
в тих, хто не втримається на ногах.
Грудень – похмурий місяць зимовий,
довжелезні ночі і короткі дні.
Десь там у кінці його буде рік новий,
а потім – канікули і вихідні.
А поки що дощ крижаний йде зі снігом.
Чи, може, то йде мокрий сніг із дощем?
І вітер холодний, сирий із розбігом
безжально розмазує по землі крем.
Ні дощ, ані сніг, ані вітер не знають,
навіщо псують всі погоду зимі.
Періщать і вдень, і вночі. Не стихають.
Мабуть, засмучені чимось й самі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2023
автор: Павло Коваленко