Скачуть жаринки. Їм би дістатись комина,
Їм би побачити хоч краєм ока того,
Хто розсипає дива по сірих околицях.
Скачуть жаринки. Струшують жар під ноги.
Лиш раз у житті їх такому вугільно-недовгому
Зустріти вдається отого чарівника,
Що більш не розкидають жар свій абияк під ноги,
Що будуть світитись і світлу не буде кінця.
Марина Забуранна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000855
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2023
автор: ЗАБУРАННА