Таку хіба ти спати укладеш?
Кров з молоком. Гарцює, мов левиця.
Вона і гейша, і кохання жриця
з фантазіями, що не мають меж.
Хто поряд ти? Лише покірний раб.
Віддай усе за ніч хитку заласся,
щоб кров у венах згусла й запеклася,
це час в якому забагато забагато зваб.
Безпам’ятно впади поміж світів.
Заклякни весь, закам’яній в любові.
Нікому тільки не кажи ні слова
про те, як її тілом володів.
13.12.23р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2023
автор: Микола Соболь