Аж змій-спокусник на хвилину зблід,
побачивши, як Єви ніжні руки
зірвали з гілки недозрілий плід,
завмер, принишк в очікуванні світ
під галасливе: «Не торкайся!» – крука.
А жінці що? Хіба їй Бог указ?
Вона старих дідів не розуміє.
Таке ще, мабуть, трапиться не раз,
такий тепер планеті нашій час –
не Богові ми віримо, а змію.
Летить, мандрує людство шкереберть.
Вони могли б зостатися в Едемі.
До раю шлях віднині через смерть.
Закінчиться життя чим круговерть?
Для чого плід зірвали той? – дилема.
14.12.23р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2023
автор: Микола Соболь