Час настав у нас химерний,
і химерні лікарі:
Хтось лікує лише вуха,
А ще горла і носи...
Інший знає лише очі,
А той зуби рве щодня...
Хтось лікує лиш печінку,
А ще інший животи...
Я людина вже старенька:
Педагог, не лікар я...
Та все ж маю я питання
Чом немає лікарів життя...
Так у роздумах буває:
Прийде істина в думки:
Працювати язиками,
Це не те, що молотком,
Чи косити в полі жито,
Чи стояти за станком,
Щоб язик легенько:
Вібрував сюди й туди:
Досить випити півсклянки:
Чаю, кави, чи води...
А поставить перед носом:
Чайник, пляшку чи графин
То язик трудитись буде
Скільки схочете годин.
Від постійної роботи:
Він ні в кого не хворів,
То навіщо готувати
Ще й для нього лікарів?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000895
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2023
автор: геометрія