Із дна душі дістаючи слова,
Молюся я за воїв рідних наших,
Аби Господь їх під крило сховав
І ми перемогли, нарещті, рашу.
«О Господи, хіба ж це я грішу,
Коли доношу батьківське прохання?
Я за синів і донечок прошу:
Убережи дітей наших коханих.
Тобі також болить наша земля,
Полита кров’ю, зрошена сльозою.
Дитина ж кожна – роду то зерня
Із його духом, геном і красою.
Отож молюсь, аби були живі
Синочки наші й донечки кохані.
У мою щирість, Господи, повір!»
А під Бахмутом бій не затихає…
12.12.2023.
. © Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2023
автор: Ганна Верес