Розтріпала неонові коси
Понад лісом сонливо аврора.
Ожеледить усюди й морозить
Там, де осінь багріла учора.
Сновигаю, захмелений щастям,
Поміж сосен і тисів пахучих –
Ночував би у царстві сріблястім,
Тільки б холод уперто не мучив.
Із осиками граби вальсують,
Утопаючи дляво в заметах.
Шепочу до захмар’я: не всує
Ти мене посвятило в поети!..
І на серці зболілому славно,
Хай фатином досади увитий,
Що не маю із ким спозадавна
Цю казкову красу розділити.
[i]16.XII.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2023
автор: Прозектор