Чаклунство чорних очей - чорний пристріт,
Тих чорних чар, обпалюючий жар,
Обсмолений, в’язкий вар,
ті чари чорних очей серпанку, чорний пласт - придавив, придушив,
Тепер без сил, світло було не мило,
Той чорний смерч підхопив, закрутив, і врешті втопив…
Чаклунство чорних очей - у космос лаз,
Де в норі, як у бездонній дірі,
Згорають у вогні наяву і уві сні
Кудись летить, ах, навіщо пригубив
Чаклунство чорних очей, самі себе занапастили…
Ми в вас розчиняємося, опалюємося,
Але паростком вгору
Проб’ються твої білі очі серпанку навіки.
Вони заворожили, приворожили
Дивлюся в них, як в образ
І не боюсь їх в них потонути можна
І не страшний цей вир,
Не можуть обдурити
Чаклунство білих очей розсіє гіркі сумніви,
І тонучи в них щоразу. Приготують чаклунство білих очей
В тиші ллються слова із білих очей,
Як сповідь у церковній імлі -
сльози течуть фразами,
Сховається всесвітній гам,
Загине в чорних очах і зникне назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2023
автор: NaTa Ly