1
Морозом сніг іскрився
Грудневий і пухкий,
Ліс інеєм покрився,
Захвоєний, стрункий.
А сонце визирало
З-за хмари, наче бриль,
Й морозу набридало
Плести м'який текстиль.
І в ці прекрасні миті
Прийшла приємна вість:
З'явилась Оля в світі...
Нині їй - п'ятдесят шість.
2
Й гуляло село Порошково,
І все Закарпаття гуло,
Зима виглядала святково
Й житло урочистим було!..
Минали сюжети і дати
Від тих веселих родин.
І хочеться все пригадати
До сьогоденних хвилин.
Згадаймо у теплому колі
Окремі хвилини і миті,
Що випливають поволі
У цій вечоровій блакиті.
Згадаймо як мама казала,
(А ми ще малі й ділові),
Коли нам косу заплітала:
"Ви моїх двоє очей в голові".
Згадають хай діти й онуки
І рідні про те, що було.
Та як гомінкі закаблуки
Гуляли, мов Турья селом...
3
Веселімося! Гучно бокали
Наповнимо й нумо - до дна!
Щоб всі вороги позникали
Й була у нас думка одна!
Сестричко, носи піднімемо
Та пісню затягнемо вдвох
Про те, як красиво живемо...
І хай помагає нам Бог!
І збудутьс всі побажання,
Й зітреться межа на путі.
Та зникнуть усі хвилювання
І смуток в твоєму житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001109
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2023
автор: Леонід Федорів