Із сірого неба розгублена осінь
заплакала тужно свавіллям розкосим, -
холодним дощем. Непокоїлась лунко,
губила свої дорогі обладунки
на землю. І смутком охоплена нОвим,
втрачала оту пишноту кольорову,
яка відбуяла. Пожовкла, недужа
зривалась і падала в чорні калюжі.
Вплітала деінде у шурхоти ночі
свій голос тремтливий: "Не можу! Не хочу!"
Уже без надії... Пручатись несила,
зажурена осінь дощем голосила.
І кинута долу зимі на поталу,
приречено вже ні про що не питала.
5-16 листопада 2016 р.
Переробл. у листопаді 2023 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2023
автор: Юлія Щербатюк В’южен