Він всю ніч безупинно десь там на війні,
Під постійним ворожим обстрІлом,
Не спинялись гатити вогнем москалі,
Смерть жбурляла навколо лиш стріли.
А вона у зажурі сидить край вікна,
Спрямувавши свій погляд у темінь.
Від безсоння змарніла, шепотіли вуста
Нерозбірливі звуки моління.
Наближалась кінця наполохана ніч
Та крізь темінь пробився світанок,
І тремтливий неспокій торкався до пліч,
Запустивши тривоги у ранок.
І пусте белькотіння молитви в словах
Й стукіт крові по жилах у скронях…
За вікном десь жахливо кричала сова,
Роздираючи навпіл безсоння.
Ще недовго.. ще трішки..розвидниться день,
Розжене всі прийдешні тривоги.
Він не буде наступна у смерті мішень –
Мати Божа надасть допомогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2023
автор: Ольга Калина