Дмуть західні вітри десь аж з-за океану,
женуть отари хмар із снігом чи дощем.
Розвіюють, як дим, густі й білі тумани
заплутаних й крутих усіх природних схем.
Шалено дмуть вітри із гулом між домами,
здається, що ось-ось – і полетить десь дах.
Дерева показово ламають без обману
й навіюють у душах мимоволі страх.
Дмуть з силою вітри від заходу й до сходу,
вже тиждень дмуть щоночі і навіть удень.
Порушують всі наші прогнози погоди
і свищуть по шпаринах і щілинах стель.
Дмуть західні вітри через Україну,
здуваючи всю нечисть до Уральських гір.
Східно-Європейську чистять нам рівнину,
щоб була охайна, як європейський двір.
Невпинно дмуть вітри… Ні перестороги,
а ні перешкоди не завадять їм
нам допомогти через всі тривоги,
щоб перемогти клятих ворогів.
20-21.02.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2023
автор: Павло Коваленко