Темний вечір умитий холодним дощем,
Краплі виснуть сльозою на голому гіллі.
Жовтувато-рудий, геть розмазався крем,
Трав прив’ялих ще з осені, що на подвір’ї.
Потічками біжить по доріжці вода,
Поспішає забіг свій подовжити в далеч.
З новим дзюркотом кожним стихає хода -
Не втримати силу законові всупереч.
Як не скажеш і вітрові, щоб не шумів,
Бо дитина мала засинає в кімнаті.
Не зупиниш і вервечку, скручену з днів,
І думок, що, бувають, п’янкі й пелехаті.
Надбігають під стукіт дощу у вікно,
По кутках розповзаються всіх похвилинно.
Крутить час із минулого веретено,
Шепотить щось, повіки стуляючи сонно.
20.12.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2023
автор: Валентина Ланевич