Младенцеві Ісусу
і Богородиці Марії
з трепетанням присвячується
з любов’ю
світло-
сіре графітті
вздовж в лісі стежки розписало
й — радіє у світі!..
і радості
не переведу…
чого я іду
по льоду
і радість раптово настала
гаразд — в усім бачить Христа
Христос і тут бути
не перестав
гаразд — цвіте вічне й зелене
навчітесь і з передмістя і з мене
йде зелен-ялівець
і вічність
ще не кінець плющам зеленим
і юка мовить через мене
теж
зеленим
і хто би наперстав
вічне Ім’я Христа —
якби не чув в серці
моїм Христа
Вогонь в устах —
слово Христа!
Я пишу — земне небесному
не заважає
чи пишу — ніби дух забиває
роти закриває
душевний масив — він чує духовне?
себе перемагає?
Все Бог знав
ще й мене «напередвзнав»
синиць повзиків білок дятлів — шляхетних
Бог чи я виламував білі штахети
в перед-юності — так водила допитливість
і новизна!
а масив хоч душевний —
цей масив! — крутизна…
всіх нас Бог й вивів в ліс
все це Бог в ліс заніс
Миколай — батько менший:
Миколаєвий ліс чи духовний
цей ліс?
може й бачиться хто перестав
ніс у ніс
і уста ув уста
це гаразд — в усім бачить Христа!
І мене
й все це Бог — і я бачу синхронність —
Він до лісу приніс!
21.12.2023, продовження передсвята Різдва,
ліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2023
автор: Шевчук Ігор Степанович