Не вперше весни й осені стрічаю
І проводжаю теж не вперше їх.
Хода їх, незбагненно-величава,
Щедрот не розгубила теж своїх.
Вони у кольорах багряно-мідних,
У особливих запахах садів,
Що так несамовито й рясно квітнуть,
Яким весна не може не радіть.
Вони у щебетанні солов'їнім,
Що вміє сколинути неба вись,
У душах, непокірних і нетлінних,
Що з вічністю навіки обнялись.
Люблю я тишу, дивно-кольорову,
Де все підпорядковано красі:
І ранки, таємничо-сіроброві,
І вечори в незайманій росі.
Іду життям, віншуючи неспокій,
Долаючи не милі, а роки,
І буде та хода моя, допоки
Тривожитимуть погляд мій зірки.
12.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001364
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2023
автор: Ганна Верес