І навіть в грудні дощі не вщухають!
Спочатку гнітючий мороз, а тепер безперервний дощ
прогнали з гнізда одинокого бузька.
Де ж він ховається сердешний?
І чи живий ще?
Дерева не сплять.
Як заснути, коли пора землетрусів, вибухів і пожеж?
І тільки дощ рятує та багнюка, що затягла вже по груди...
Місяць з'являється тепер вдень білим серпом,
а ніч порожня, як дно глибокої криниці.
І лише на п'ять (з-поміж більш ніж тисячі хвилин)
скидаючи важку завісу,- вихоплюється з полону сонце!
Заливає сяйвом оселі, дорогу і ліс.
...............
Над сірою поволокою полів сходить веселка...
Грудень. Передріздво.
22.12.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001374
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2023
автор: Іванюк Ірина