Відлік днів, ночей і тижнів…
Місяці рахую теж,
Скоро вже не за горами
І років швидкий кортеж.
Календар, листком вчорашнім,
Відлітає в небеса,
Та, я вірю не розгубить,
Пристрасть, втомлена душа.
Не розгубить і не втратить,
Те, що ми створили вдвох,
Бо кохання дав насправді,
Нам з тобою, Господь Бог.
Відлік кожної хвилини,
Не спинити стрілок біг,
Не було такої днини,
Щоб без тебе жити міг.
Бо хіба назвеш страждання,
Ти життям? Один лиш біль,
Коли навіть в каву зрання,
Замість цукру, сиплеш сіль.
Коли дихати не можеш,
Не радієш знов весні,
Вірш, для неї, мовчки строчиш,
Що приходив уві сні.
Коли, серед сотень тисяч,
Лиць, що полетіли в даль,
Ти шукаєш одне рідне
Із очима мов мигдаль.
Із вустами, що так ніжно,
Цілувати ти любив,
Із волоссям шовковистим…
Поки все ж не загубив.
Відлік буде нескінченним,
Навіть, якщо це життя,
Не помістить час у собі…
Рахуватиме душа.
Рахуватиме смиренно,
Поки нові тіла ми,
Не дістанем в нагороду,
Щоб збирати в них гріхи.
Ми зупиним відлік часу,
Замість нього сердець стук,
Знов наповнить любов нашу,
Із торканням ніжним рук.
І у просторі не цьому,
Де все інше, не таке,
Приведе, колись додому,
Вірю, Бог, таки тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001461
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2023
автор: Ярослав Ланьо