Власного життя крива лінія,
Могла б бути більш рівною.
Батько перегинав на коліні,
Підсумок твій чо́му дорівнює
Часто на рівній дорозі падав,
Йшов назад, бо не було змоги
Ковтнути хотів біду, як удав,
Бувала душа, повна тривоги.
Не маю ні медалей, ні премій,
За труди величезний стаж.
Від людей не бував окремо,
Був лишній завжди епатаж.
Йти по життю значно менше,
Не зробиш те, що не встиг.
А біль душу частіше креше,
Бо голос дорогих друзів стих.
Навіть радість сьогодні сумна,
Згадки лишень гріють душу,
Натягнута хіба єдина струна.
Скоро у небо душа рушить.
20 листопада 2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2023
автор: Володимир Кепич