Ти покликана вбивати,
Нести смерті, і біль, і жах.
І по собі залишати
Бездиханний сірий крах.
Ти народжена для смерті!
Нас живих щоб забирати.
Спопеляти все живе,
Руйнувати, руйнувати...
Ти ідеш, а за тобою
Сльози, крики матерів.
Ти ж їм вже не повернеш
Рідних дочок і синів.
Будь ти проклята! Ти чуєш?!
Згинь із рідної землі!
Те, що робиш ти в країні,
Бачать лиш в страшному сні!
Ти не можеш йти безслідно,
Правда твоя є гірка.
На шляху все спопеляєш,
Ти - що з іменем Війна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2023
автор: Марта Горбей