Вітрило біле - так самотньо
Cеред туману синіх хвиль! ..
Шукає що так незворотньо?
Чом кинулось у божевіль,
Де грають хвилі, вітер свище,
І щогла гнеться і скрипить? ..
На жаль! Не щастя прагне в грищі,
Та не від щастія біжить!
Під ним нема блакиті міри,
Над ним ллє сяйво золоте ...
Бунтарське, просить буревію,
Неначе в бурі спокій є!
OSALx2o21-1o
*
Парус
Белеет парус одинокой
В тумане моря голубом!..
Что ищет он в стране далекой?
Что кинул он в краю родном?..
Играют волны — ветер свищет,
И мачта гнется и скрыпит…
Увы! он счастия не ищет
И не от счастия бежит!
Под ним струя светлей лазури,
Над ним луч солнца золотой…
А он, мятежный, просит бури,
Как будто в бурях есть покой!
М.Лермонтов. 1832
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2023
автор: Под Сукно