Прийшла у зиму осінь на світанку,
Із вікон познімала витинанки,
І стала світ марудити дощем,
Прокинувся від мряки змерзлий щем.
Десь зникла баба, що ліпили діти,
Мороз не знає де себе подіти,
В барлогу заховався сніговій –
Не буде див у казці лісовій.
Зима порозплітала сиві коси:
– Дощу та меланхолії вже досить.
Броньований вдягнула пуховик…
Нахаба-дух осінній раптом зник.
Танцює хуга і сніжинки крутить,
Глінтвейну келих гріє змерзлі руки,
А замість баби – сніжний чоловік
Чекає у дворі новенький рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2023
автор: Ніна Колодяжна