Нависла тиша над селом,
Собак ніде не чути,
Пітьма гуляє за вікном,
Час в безлюдді забутий.
Холодний морок. День чи ніч?
Нема кому згадати.
Давно загасла тепла піч,
Нема кому палати.
Думки закуті- їх нема,
Слова уже зімліли,
До рук прибрала їх зима,
Собою ряст зростили.
Селом ступає Чорний Князь,
Обличчя він не має.
Куди іде чи звідкілясь?
Ніхто вже не спитає.
Крокує там, де є життя,
Жалю не має, втоми,
Він- Лютий звір, він- Небуття,
Що забирає долі.
Ступає в хату без вагань,
Полон несе, отруту…
Нема надій вже й сподівань,
Він - Вісник смерті лютой.
Спустіла хата вже давно,
Все попилом прибило,
Спустіла вулиця, село,
Нема життя - могила.
Тут вчора чули сміх дітей,
Сьогодні - стогін, сльози.
А завтра - тисячі смертей
Взростять собою лози.
Злітає Янгол в небеса,
Що крил уже не має,
А над душой свистить коса
Та руки простягає…
Ступає Демон за селом,
Він лютий, хижий Мор,
Голодна Смерть з чорним крилом
З ім’ям – ГОЛОДОМОР!
24.12.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001534
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2023
автор: Аліна Ємельяненко