До Мирославочки нарешті
Велике свято підійшло:
Святкує рочок вона перший!
Дитя своїми вже пішло!
Співати й плакати уміє,
Бува, що і приспить себе.
З смартфонами дружити сміє –
Вона – дарунок нам з небес.
В її житті це перша осінь,
Та зна, чуже де, де – своє.
Ключі вже від машини просить,
Хоч до руля не дістає.
Вона і донечка, і внучка,
І правнучка для дідуся,
І прабабусі тиче ручку,
Щоб по квартирі погасать.
Не ходить – бігає дівчатко,
Чи то так жити поспіша.
Це роду нашого зернятко,
Безвинна янгольська душа.
Тож, дівчинко, у день святковий
Ми зичимо тобі добра,
Здоров'я, миру, війн – ніколи!
Щасливу долю обирай!
22.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2023
автор: Ганна Верес