Нестерпно бачити мені…

Нестерпно  бачити  мені,
Як  ворог  нищить  Україну,
Як  гинуть  люди  на  війні,
А  їй  немає  нині  спину.
Не  можу  вибачити  вже
Нагло-саксонцям  єзуїтство.
Сумнівне  їхнє  протеже
Нам  -  жалюгідне  лицемірство.
Але  найбільш  вражає  те
І  до  живого  допікає,
Що  у  тилу  життя  "круте".
Для  багатьох  війни  немає.
Я  не  ханжа,  але  тепер
Так  є  і  так,  не  дай  Бог,  буде,
Що  наш  вояк  і  волонтер  -
Принижені  суспільством  люди.
Ні,  не  суспільством,  владою
Чиновників-політиканів.
Керують  всі  громадою,
Немов  обкурені  чи  п"яні.
А  їхні  дітки  й  жіночки  -
Десь  на  Канарах,  у  Європах,
А  наші  браві  вояки
Воюють  голіруч  в  окопах.
У  час  важкий  ділитись  нам
На  тих,  хто  "за",  і  тих,  хто  "проти",
Ганебно  тут,  на  "дні",  й  панам.
Ми  -українська  є  спільнота.  
Моя  убога  сторона.
Моя  розстріляна  країна.
Страждає,  бореться  вона
І  виживає  у  руїнах.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001610
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2023
автор: Leskiv