Ми більше не почуєм голосів,
ми більше не відчуєм тих емоцій.
Усіх, що ми відчули уві сні,
і до яких залишились у кроці.
Містиче місце,дивний сон,
залишив у душі порізи.
Де билися два серця в унісон,
там де колись відчув себе щасливим.
І крововиливом у душу завершується ніч,
і сльози омивають щоки ніби зливи.
Страшний цей сон лишиться в думках,
і їх він окупує ніби в лози.
Тіло окутує надія й сильний страх,
приречене те серце сховатися за рози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2023
автор: Zak_Marko