Один крок назад - у літо…

Один  крок  назад  -  у  літо.
Два  кроки  вперед  -  у  зиму.
Стояти  на  місці  неможна.
Вирішую,  куди  йтиму.
Нічого  у  світі  не  вічне.
Йде  коло  за  своїм  часом.
І  котиться  у  блакиті  
Світанок,
Доки  не  згасне
Жовткове  сонце  осіннє  
На  березі  снів  багряних.
З  горіхового  лушпиння
Хоч  замки  будуй...  Зів'яне  
Усе,  що  налито  соком,
Усе,  що  життям  полито.
Усе,  що  вилазить  боком,
Спали  й  відпусти  в  повітря.
У  всякого  осінь  уві  вікна
Загляне  якоїсь  днини
І  листопадний  вітер
Запросить  тебе  на  гостини:
Навіє  тонкі  печалі,
Розчеше  твоє  волосся,
У  саме  серце  загляне  -
Туди,  де  не  було  досі
Твоєї  душі  скарбниці,
Де  порожньо,  ні  пісчинки...
І  вирве  "із  м'ясом"  двері!
І  ти  з  ліхтарем  на  драбинці
Залізеш  у  ті  харащі,
Розбурхаєш  дивні  струни
Й  лунатимуть  пісні  вітру
По  світу  про  хвилі  юні!
Й  лунатимуть  верхи  віршів!
Де  слово  -  то  сповідь  ціла,
Де  речення  -  то  є  вершник,
Що  доля  його  вершила.
Один  крок  назад  -  навіщо?
Два  кроки  вперед  -  для  чого?
У  травні  розквітне  вишня.
У  січні  -  усе  з  нового
Абзацу,  життя,  зі  звичок,
Відбілених,  як  понеділки,
Почну  чи  продовжу  знову
Робити  нові  помилки,
І  зрештою  їх  виправляти
І  з  радістю  розуміти,
Що  то  є  велика  вдача  -
Людиною  в  світі  жити.
22.11.23


#квітка_вірші  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2023
автор: Квiтка