[i][b]Своїй ілюзії[/b]
« Не шукаймо те,
чого ніде немає...»[/i]
Вітер
Є чим, буває, душу обігріти,
коли життя до фінішу іде,
тому і залітає де-не-де
у келію Еола Аеліта.
Її зоря його зорю найде,
якщо обом іще на цьому світі
є чим, буває, душу обігріти,
коли життя до фінішу іде.
Полетимо до сьомої орбіти
і не даремно тішимо себе
деінде, досягаючи зеніту,
і поки сяє небо голубе,
є чим, буває, душу обігріти.
[i][b]Вітру в полі[/b]
« Все пізнається
у коловороті життя...»[/i]
Осяяння
Вертаємося до своєї хати
на кращі села, де ще є сім’я,
тоді і буде Муза нічия
до тебе Аелітою літати.
Поетова фантазія багата,
тому на зламі цього житія
вертаємося до своєї хати
на кращі села, де ще є сім’я.
Її оберігатимуть пенати
як не удома, то у лободі,
а побудуємо небесні шати,
полетимо у вирій і тоді
вертаємося до своєї хати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2023
автор: I.Teрен