Я – дике поле, не потривожене
руками буднів дзвінкоголосих,
і цю стежину, ніким не ходжену,
мені з тобою знайти вдалося.
Мов дикий вітер, я не приручена,
літаю вільно над світом тлінним,
політ вогнями зірок озвучено,
і опадають на попіл стіни…
Так легко линути з піднебесності
в твої долоні з тепла і ніжності,
і бути дикою в безсловесності
твоєї вічної вірогідності...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2023
автор: Світлана Березняк