Ми з вами ніхто,
ніби щось незбагненне,
спокійними кроками
йдемо в пітьму.
І ніби шаблі,
що блукають по небу,
в безодній спокусі,
втрачають вагу.
Пелюстки троянд,
що так пахнуть вороже,
все ваблять до себе,
ніби в пастку жалю.
І купа кісток,
що лишились від лева,
нагадують всім,
про плин часу в бою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2023
автор: Zak_Marko