Дубне різдвяний індик в формаліні,
місяць жетоном стає на дванадцять,
Санта нагайками електроліній
всіх рогачів мотивує до праці.
Важко пером докресатись до світла,
птах перевірить рефлекс піднебінний, —
сніг сипоне, а подумають: «квіти»
з яблунь, які не старіли корінням.
Може, тривога навпір іронічна,
гострий кінець заховала у вовну,
нині чи плаче, чи скалиться свічка, —
не розрізнити — однаковий вогник.
Лазить, тріскоче від хати до хати,
дехто ні іскри йому вже не радий,
дехто ж навчається колядувати
так, щоб мороз засвітився як радій.
Сіпає крильцем повіковим око,
ріже сапером у яслах проміння, —
не переплутай — зарадоньки Бога —
першим яке з них —
жовтеньке чи синє.
23.12.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2024
автор: Тарас Яресько