Вони дивилися на сніг,
Як білі клапті пропадали,
Лиш доторкнушися до ніг,
Вмить одночасно зотлівали.
Вони ж дивилися на сніг,
Вдихали пахощі зимові.
Їх бачив Бог і їх беріг,
Беріг від зайвої розмови.
Вони дивилися вперед,
Не бачили, що там - позаду,
Не чули вибухів й серед
Вогнів не бачили заграву.
Вони дивилися на сніг.
Самотні, стомлені, тривожні.
Їм тільки віра - оберіг
У серці є у них, у кожнім.
Вони дивилися на сніг
Дощем важким, болотом лютим.
Вони ж дивилися, і сніг
Для них був маревом забутим.
Вони ще бачили той сніг.
Він чистим був, він був без крові.
Вони дивилися, і їх
Думки були, були в любові.
Вони дивилися на сніг...
П.С. нашим захисникам...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2024
автор: Ксенія О