А ти так чекала, благала-благала,
Краєчком хустинки сльозу витирала,
Ховаючи розпач між вітами вишні
Лиш чулися звуки тендітні у тиші.
А ти так чекала хвилину єдину,
Свою найдорожчу, найкращу дитину,
Любов до краплинки усю віддавала
І сльози любов'ю завжди витирала.
Як можеш любити, скажи любе серце?
А сили черпаєш, рідненьке, ти де це?
Збагнути не можу, спитаю в природи,
Вона допоможе, хіба ж будеш проти?
Затихла природа, задумалась трохи;
Та як не любити найкращі пороги,
І рідну кровинку та як не зігріти?
Без цього, повірте, лиш серцю хворіти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002263
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик